Розірвав всі одежі ти сидиш у вікна,
Залишаєш надію на останні слова,
І тривожить серце, у грудях все болить,
Ти прохаєш долю залишитись на мить...
-"Зачекай, не треба!"-казали всі тобі,
Але ти не чула, і "зілля" приймала в ночі.
У кімнаті сумуєш, і зараз одна,
Тільки так розумієш, як потрібне життя,
І прохаєш у Бога, ще хвилини буття,
Тільки Він не почує, ну а ти ..відліта..!
-"Зачекай, не треба!"-казали всі тобі,
Але ти не чула, і "зілля" приймала в ночі.